DNIPRO, UKRAINE - MAY 28, 2020 - The red and black flag of the Organisation of Ukrainian Nationalists (OUN) flies outside the Dnipropetrovsk Regional State Administration building, Dnipro, central Ukraine. Ukrinform. /KDR/
KYIV, UKRAINE - APRIL 30, 2020 - The Volodymyrskyi market is locked during the quarantine, Kyiv, capital of Ukraine. Ukrinform. /KDR/
IVANO-FRANKIVSK, UKRAINE - APRIL 26, 2020 - Man with a child rides a bicycle accompanied by a dog, Ivano-Frankivsk, western Ukraine.
Сцена зі спектаклю «Роман Мстиславич – великий князь волинський і галицький» за п’єсою Йосипа Струцюка. У ролі гусляра Христинича – заслужений артист України Микола Ярошенко. Луцьк. 1990 рік. Фото Валерія Бєлова. Із фондів Укрінформу. Волинський обласний академічний музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка – головна театральна сцена Волині в місті Луцьку. У 2019 році театр урочисто відзначив своє 80-ліття, але значну частину трупи складає молодь, зокрема, випускники Волинського училища культури і мистецтв. Волинський театр гастролює в областях Західної України, по країні та за кордоном. З успіхом проходять його виступи в Києві та на українських і міжнародних фестивалях.
Сцена зі спектаклю «Дон Жуан». У ролі Анни – Жанна Калантай, у ролі Дон Жуана – народний артист України Степан Олексенко. Київ. 1988 рік. Фото Володимира Самохоцького. Із фондів Укрінформу. Понад століття зачаровує багатьох глядачів з усієї України своїми талантами сцена столичного драматичного театру імені Івана Франка. У його історію вписані імена відомих режисерів: Леся Курбася, Коте Марджанішвілі. Над музичним оформленням вистав плідно працювали тут композитори: Костянтин Данькевич, Левко Ревуцький, Олександр Білаш, Мирослав Скорик. У жовтні 1994 року театру надано статус Національного. Театральний колектив добре знають за кордоном, останніми роками він гастролював у Німеччині, Австрії, Греції, Югославії, Італії, Польщі.
Лісовіз – КрАЗ -6437. Кременчук. Полтавська область. 1990. Фото Павла Здоровила. Із фондів Укрінформу. Автомобілебудування в Україні представлено виробництвом вантажних, легкових автомобілів та автобусів. До 1991 року до автомобілебудівного комплексу входило 4 заводи: для виготовлення легкових автомобілів – Запорізький і Луцький; для виробництва вантажівок – Кременчуцький автозавод; для виробництва автобусів – Львівський автобусний завод. Із 1991 року почався серійний випуск автосамоскидів моделі КрАЗів. Наприкінці 1990-х та початку 2000-х років з'явились нові заводи, на яких було налагоджено виробництво нових моделей автомобілів.
Генеральний директор виробничого підприємства «АвтоКрАЗ» В .Захаров. Кременчук. Полтавська область. 1990. Фото Павла Здоровила. Із фондів Укрінформу. Автомобілебудування в Україні представлено виробництвом вантажних, легкових автомобілів та автобусів. До 1991 року до автомобілебудівного комплексу входило 4 заводи: для виготовлення легкових автомобілів – Запорізький і Луцький; для виробництва вантажівок – Кременчуцький автозавод; для виробництва автобусів – Львівський автобусний завод. Із 1991 року почався серійний випуск автосамоскидів моделі КрАЗів. Наприкінці 1990-х та початку 2000-х років з'явились нові заводи, на яких було налагоджено виробництво нових моделей автомобілів.
Директор ВАТ «Миколаївський глиноземний завод» Микола Набока . Миколаїв. 1999 рік. Фото Олександра Кремка. Із фондів Укрінформу. Миколаївський глиноземний завод – найбільше в Україні і Європі підприємство кольорової металургії, оснащене сучасним обладнанням. Введене в експлуатацію в 1980 році. Із 2000 року завод приватизувала російська алюмінієва компанія РУСАЛ. Із 2017 року частину акцій заводу купила швейцарська компанія «Glenсore». Законність приватизації заводу нині перевіряє на державному рівні тимчасова слідча комісія.
Надзвичайний і Повноважний Посол Іспанії в Україні Едуардо Хунко. Київ. 1995 рік. Фото Анатолія Бовта. Із фондів Укрінформу. Після проголошення «Акта про незалежність України» 24 серпня 1991 року та грудневого референдуму 1991 року розпочалось визнання України як незалежної держави і встановлення дипломатичних відносин. Сьогодні в Україні нараховується 77 іноземних посольства, 25 Генеральних консульств, 95 Почесних консульств, 22 представництва міжнародних організацій. Україну визнають понад 150 держав світу, з абсолютною більшістю з них встановлено дипломатичні відносини.
Дніпро-Бузький морський порт в акваторіях Бузько-Дніпровського регіону. Вхід суден у порт і вихід із порту здійснюється цілодобово. Миколаївська область. 1998 рік. Фото Олександра Кремка. Із фондів Укрінформу. Дніпро-Бузький морський торговельний порт – морський порт на лівому березі Бузького лиману в районі Руської коси був відкритий у 1978 році як підрозділ Миколаївського глиноземного заводу. Із 2000 року це – державне підприємство «Морська державна адміністрація Дніпро-Бузького морського порту», підпорядковане Міністерству транспорту та зв’язку України. Після реорганізації розпорядженням Міністерства 2008 року Дніпро-Бузький морський торговельний порт приєднано до Миколаївського морського торговельного порту. Порт має 10 причалів, дві залізничні колії, автомобільні під'їзди. Вхід суден у порт і вихід із порту здійснюється цілодобово.
На сцені Національної опери України – балет «Лісова пісня». На першому плані русалка польова - С. Приходько. Київ. 1993 рік. Фото Володимира Фаліна. Із фондів Укрінформу. У 1992-2000 роках балетну трупу Національної опери України очолював Анатолій Шекера, з ім'ям якого пов'язані досягнення українського балету останніх трьох десятиліть ХХ століття. Крім класичних вистав, він здійснив постановки багатьох сучасних творів, зокрема, «Спартака» Арама Хачатуряна, «Ольги» Євгена Станковича, «Легенди про любов» Аріфа Мелікова. Його постановка балету «Ромео і Джульєтта», здійснена 1971 року, вже понад 40 років не сходить зі сцени.
Київ і кияни. Куди податися безробітній молоді? Оголошень багато на сторінках столичних видань. Київ. 1999 рік. Фото Сергія Кузнєцова. Із фондів Укрінформу. Складна і затяжна економічна криза 1990-х років була наслідком політичної кризи, імпульсом для якої був розпад СРСР. Криза характеризувалась комплексом проблем: річні невиплати заробітних плат, борги за комунальні послуги, банкрутство ощадбанку країни, гіперінфляція, товарний дефіцит, відсутність власної грошової одиниці тощо. За 1992 рік гроші знецінились у 21 раз, за 1993 рік – у 103 рази. Таких темпів інфляції не знала тоді жодна країна світу. Люди втратили свої заощадження, різко знизився рівень життя більшості населення.
Professional Photo and Video service of Ukrinform online
Phone: +380(44) 299-05-56
English
Russian
Ukrainian
